прикипати

-а́ю, -а́єш, недок., прикипі́ти, -плю́, -пи́ш; мн. прикипля́ть; док.

1) Міцно приставати до чого-небудь. || Примерзати до чого-небудь.

2) перен. Щільно притулившись до чого-небудь, пригорнувшись до когось, залишатися непорушним. || Прихилившись до чого-небудь, залишатися непорушним. || Не відходити від чого-небудь. || Залишатися непорушно на якомусь місці. || у сполуч. зі сл. сідло. Міцно триматися верхи. || З'явившись, не зникати, залишатися. || до кого – чого. Усталюватися, ставати звичним. || Пильно виконувати яку-небудь роботу, не відриваючись від знаряддя чи об'єкта дії. || тільки док. Звикнувши до якої-небудь справи, знаряддя праці, полюбити. || тільки док. Закохавшись, почати часто ходити до кого-небудь або залишитися жити. Прикипіти серцем.